Абсцес — обмежене скупчення гною в різних тканинах і органах.
Авітаміноз — значна або повна відсутність вітаміну в організмі.
Акромегалія — ендокринна хвороба, що виникає внаслідок надлишкового виділення соматотропного гормону і проявляється диспропорційним ростом кісток скелета, м’яких тканин та внутрішніх органів.
Алейкія — відсутність лейкоцитів в одиниці об’єму крові.
Алкоголізм — хвороба, що виникає внаслідок хронічної інтоксикації етиловим спиртом; проявляється патологічною пристрастю до спиртних напоїв, неконтрольованим уживанням їх, похмільним синдромом, розладами психічної діяльності, соматичними та неврологічними порушеннями, соціальним падінням.
Алопеція — патологічне випадіння волосся.
Амебіаз — протозойна інфекція, що характеризується виразковим ураженням товстої кишки, можливістю утворення абсцесів у різних органах і схильністю до затяжного й хронічного перебігу.
Аменорея — відсутність менструацій протягом 6 міс. і більше.
Амнезія — послаблення або втрата пам’яті.
Анафілаксія — тяжка алергійна реакція, що виникає під час парентерального введення ліків і характеризується швидким розвитком процесу із задишкою, потьмаренням свідомості, почуттям страху смерті, зниженням артеріального тиску, та в разі несвоєчасного надання медичної допомоги призводить до смерті потерпілого.
Антиоксиданти — речовини, що здатні нейтралізувати вільні радикали і гальмувати процеси вільнорадикального окиснення (вітаміни С, А, Е, Р, селен та ін.)
Ангіна — гостре інфекційно-алергійне захворювання, при якому запальні зміни виражені переважно в піднебінних мигдаликах. Запальний процес може локалізуватися й в інших лімфоїдних тканинах глотки — в язичних, гортанних, носоглоткових мигдаликах; їм відповідають язичні, гортанні й ретроназальні (носоглоткові) ангіни.
Анемія, або недокрів’я, - стан, що характеризується зменшенням кількості еритроцитів і (або) зниженням вмісту гемоглобіну в одиниці об’єму крові.
Анорексія — зниження або втрата апетиту.
Аритмії — порушення ритму серця, що пов’язане зі змінами функції провідної системи серця.
Артрити — це запальні захворювання суглобів, що мають різне походження й близькі механізми розвитку.
Аскаридоз — гельмінтоз, спричинений аскаридами.
Асфіксія — задуха, що проявляється симптомокомплексом розладу діяльності нервової системи, дихання та кровообігу.
Атаксія — порушення моторики, що проявляється розладом координації рухів.
Атеросклероз — хронічне захворювання, при якому відбувається системне ураження артерій. Виражається у відкладенні ліпідів і солей кальцію у внутрішній стінці артерії та розвитку сполучної тканини з подальшим ущільненням і звуженням просвіту судини. Внаслідок порушення кровотоку в органах розвиваються дистрофічні, некротичні та склеротичні процеси.
Ахілія шлунка — пригнічення чи відсутність секреції (виділення шлункового соку).
Б
Базедова хвороба — ендокринне захворювання, спричинене гіперфункцією щитоподібної залози, що характеризується збільшенням її розмірів та секреції, порушенням обміну речовин і функції органів.
Безпліддя— відсутність здатності до запліднення в жінок (жіноче безпліддя) і в чоловіків (чоловіче безпліддя).
Блокада серця — розлади серцевої діяльності, які пов’язані з уповільненням чи перериванням проведення нервових імпульсів по провідній системі серця.
Бронхіальна астма («астма» у перекладі із грецької означає «ядуха», «важкий подих») — алергійна хвороба, основним проявом якої є напади задишки, що виникають унаслідок порушення прохідності бронхів.
Бронхіт — захворювання, що характеризується запаленням бронхів з переважним ураженням їхньої слизової оболонки.
Бруцельоз — це інфекційно-алергійне захворювання, що супроводжується лихоманкою, ураженням ретикулоендотеліальної, судинної, нервової систем і залученням опорно-рухового апарату, що входить до групи зоонозів.
Бурсит — гнійне запалення навколосуглобової слизової сумки, що супроводжується підвищеним утворенням і нагромадженням у її порожнині ексу дату (рідини).
В
Вагініт — запалення стінок піхви.
Вегетосуднна дистонія - нескоординовані вазомоторні розлади у pjg. них ділянках судинної системи.
Вивих — ушкодження зв’язково-капсульного апарату суглоба, що супроводжується припухлістю, деформацією й порушенням функції кінцівки.
Виникає внаслідок спазму коронарних судин (коронароспазму).
Виразкова хвороба шлунка й дванадцятипалої кишки— хронічне рецидивне захворювання, при якому виникає деструкція слизової оболонки (виразка)* Розвитку виразкової хвороби сприяють спадкова схильність, порушення режиму, характеру харчування, нервово-психічні фактори, шкідливі звички (паління, алкоголь, надмірне вживання кави). За останніми даними, це захворювання має бактеріальне походження, її спричинює Helicobacter pylory.
Вірусні гепатити— це група поліетіологічних захворювань, що перебігають із переважним ураженням печінки, проявляються збільшенням її розмірів і порушенням функціональної здатності, а також симптомів інтоксикації з жовтяницею.
Вітиліго (песь, пега шкіра) — це придбане зникнення пігменту на здоровій шкірі; характеризується появою на шкірі різних за розмірами, обрисами і локалізацією депігментованих, різко відмежованих плям молочно-білого кольору. Має переважно косметичні незручності для пацієнтів, етіологія його невідома.
Вульвіт — запалення зовнішніх жіночих статевих органів.
Г
Гайморит — запалення верхньощелепної пазухи носа, є однієї з форм синуситу.
Гастрит — запальне захворювання слизової оболонки шлунка.
Гельмінтози — хвороби, що виникають унаслідок зараження людини глистами.
Гемералопія — порушення адаптації (пристосування) зору в темряві.
Геморагічні діатези— хвороби, основним проявом яких є кровоточивість.
Герпес оперізувальний— захворювання, збудником якого є вірус вітряної віспи.
Гестози — ряд патологічних станів, які виникають у період вагітності,ускладнюючи її перебіг.
Гепатит — запальна хвороба печінки різного походження.
Гіпертонічна хвороба— це захворювання, основною ознакою якого € підвищення артеріального тиску. Воно зумовлене порушенням регуляції тонусу судин і роботи серця та не пов’язане з органічними захворюваннями будь яких органів або систем організму.
Гіпокаліємія — зниження концентрації калію в сироватці крові.
Гіпокінезія — обмеження рухливості.
Гіпотензія артеріальна— зниження артеріального тиску.
Гіпотиреоз — хвороби, що виникають унаслідок зниження функції щитоподібної залози.
Гіпофізарний нанізм— синдром, який характеризується малим ростом порівняно зі статевою та віковою нормою та виникає внаслідок недостатності утворення гормону росту соматотропіну.
Гіпохлоремія — зниження вмісту хлоридів у сироватці крові.
Глаукома — тяжке хронічне захворювання очей з постійним чи періодичним підвищенням внутрішньоочного тиску, особливою формою атрофії зорового нерва та зміненням поля зору.
Гломерулонефрит — інфекційно-алергійне захворювання нирок з переважним ураженням клубочкового апарату.
Гонорея — венерична хвороба, збудником якої є гонококи. Проявляється гнійним запаленням сечових та статевих органів.
Д
Депресія — психічне захворювання, що характеризується тривалими періодами пригнічення та смутку, тривожним настроєм, психічною та руховою загальмованістю з порушенням сну, зниженням працездатності, суїцидальними намірами.
Дерматит — запальне ураження шкіри, що розвивається внаслідок беспосередньої дії патогенного чинника.
Дизентерія — кишкове інфекційне захворювання, що має фекально-оральний механізм передачі і спричинюється шигелами.
Дисбактеріоз— розлади з боку травного каналу, що виникають унаслідок пригнічення чи знищення природної мікрофлори кишечнику.
Дискінезія — розлади тонусу, моторики і перистальтики органів травлення, що мають гладкі м’язи.
Диспепсія— розлади травлення переважно функціонального характеру внаслідок ферментної недостатності чи тривалого нераціонального харчування.
Дитячий церебральний параліч— параліч, який розвивається внаслідок уражень головного мозку.
Дифтерія — гостре інфекційне захворювання, спричинене коринебактеріями. Характеризується запальним процесом з утворенням фібринозної плівки в місці вхідних воріт інфекції (ротоглотка, ніс, гортань та інші рідкісні локалізації), а також явищами загальної інтоксикації з ураженням серцево-судинної, нервової і видільної систем.
Діабет нецукровий— ендокринна хвороба, яка виникає при недостатності гіпоталамо-гіпофізарної системи (зниження утворення гормону вазопресину) і проявляється підвищенням сечовиділення ДО 5-10 Л за добу та пов’язаними з цим розладами.
Діарея — прискорене виділення (більше 2 разів на добу) рідких випорожнень
Е
Екзема— хронічне рецидивуюче захворювання шкіри нервово- алергійного характеру, що перебігає із запаленням поверхневих ділянок шкіри, свербежем, мокнуттям, лущенням та іншими симптомами.
Еклампсія— найбільш тяжка форма гестозу, що характеризується судомамиі скупченням гною в порожнинах тіла й порожнистих органах.
Емфізема легень— анатомічна зміна легень, що характеризується патологічним розширенням повітряних просторів бронхіол (дрібні бронхи) і деструктивними змінами альвеолярних стінок.
Ендемічний зоб— збільшення розмірів щитоподібної залози через низькийвміст йоду у воді та їжі.
Ендометрит— запалення слизової оболонки матки.
Ендоцервіцит— запалення слизової оболонки каналу шийки матки. Виникненню сприяють розриви шийки матки (під час пологів, абортів), захворювання інших відділів статевої системи.
Ентероколіт— запальне або запально-дистрофічне ураження слизової оболонки тонкої та товстої кишки.
Енурез — нетримання сечі при захворюваннях сечових шляхів, а також соматичних і нервово-психічних захворюваннях.
Ж
Жовчнокам’яна хвороба— обмінне захворювання, що характеризується утворенням жовчних каменів у печінкових жовчних протоках, у загальній жовчній протоці або в жовчному міхурі. Частіше камені формуються в жовчному міхурі. В основі захворювання лежать порушення загального обміну речовин, інфекційні хвороби й застій жовчі.
З
Закреп — хронічна затримка спорожнювання кишечнику більш ніж на 48 год, що супроводжується утрудненням акту дефекації, відчуттям неповного спорожнювання з виділенням малої кількості (до 100 г) випорожнень підвищеної твердості.
Зоб — збільшення щитоподібної залози внаслідок гіперфункції чи недостатності йоду.
І
Інсульт — порушення мозкового кровообігу. Розвивається на тлі судинних захворювань (атеросклерозу) і підвищеного артеріального тиску.
Інфантилізм — затримка фізичного та психічного розвитку.
Інфаркт міокарда— гостре захворювання, зумовлене розвитком некрозу (омертвіння) у серцевому м’язі, є однією з форм ішемічної хвороби серця.
Інфекційний мононуклеоз— гостре інфекційне захворювання, що характеризується лихоманкою, збільшенням усіх груп лімфатичних вузлів (переважно шийних), печінки і селезінки, наявністю атипових мононуклеарів (клітин) у крові.
Істерія, або істеричний невроз,— захворювання, спричинене дією психічної травми, внаслідок якої виникає механізм «втечі у хворобу» або умовної бажаності хворобливого симптому.
Ішемічна хвороба серця— хронічний патологічний процес, що виникає внаслідок недостатності кровопостачання серцевого м’яза. У більшості випадків є наслідком атеросклерозу коронарних судин.
К
Кандидоз (кандидамікоз)— мікоз, який спричинюють дріжджеподібні гриби роду Кандида; уражає шкіру та слизові оболонки, має різні клінічні прояви.
Канцерогенність — побічна дія лікарського засобу, що спричинює розвиток злоякісних пухлин.
Карієс зубів— патологічний інфекційний процес зубів, при якому відбувається демінералізація й розм’якшення твердих тканин зуба з подальшим утворенням дефекту у вигляді порожнини.
Катаракта — це помутніння кришталика та його капсули.
Катотонія — симптомокомплекс, який найчастіше спостерігають при шизофренії.
Кахексія — паталогічний стан, пов’язаний з недостатнім надходженням в організм поживних речовин або порушенням їх засвоєння.
Кератит — запалення рогівки.
Кір — гостре інфекційне вірусне захворювання, що характеризується підвищенням температури тіла, інтоксикацією, катаром верхніх дихальних Шляхів і слизової оболонки ока, етапним висипанням плямисто-папульозної
висипки.
Коклюш і паракоклюш— гострі інфекційні захворювання, клінічно не віддільні одне від одного. Характеризуються переважним ураженням Дихальних шляхів, центральної нервової системи, циклічним перебігом і своєрідними нападами судомного кашлю, що закінчується голосним свистячим вдихом і виділенням тягучого мокротиння, а іноді й блювотою. Вони трохи відрізняються тим, що при коклюші провідним клінічним симптомом є спазматичний кашель, а паракоклюш — перебігає легше.
Колагеноз — автоімунні захворювання з ураженням сполучної тканини та судин.
Колапс — одна із форм гострої судинної недостатності, що проявляється ослабленням роботи серця, зниженням артеріального тиску, нетривалою втратою свідомості.
Коліки — гострі напади болю внаслідок спазму.
Коліти — група запальних захворювань товстої й прямої кишок.
Кольпіт — запалення слизової оболонки піхви.
Кома — найвищий ступінь патологічного гальмування ЦНС.
Кон’юнктивіт — запалення слизової оболонки ока. Проявляється почервонінням, сльозотечею, відчуттям «піску» в оці.
Краснуха — гостре інфекційне захворювання, що характеризується дрібноп’ятнистою екзантемою, незначними катаральними явищами з боку верхніх дихальних шляхів і збільшенням периферичних лімфатичних вузлів, особливо потиличних. Найчастіше виникає у дитячому віці.
Кретинізм — синдром природженої недостатності функції щитоподібної залози, що характеризується різким відставанням у фізичному та психічному розвитку.
Л
Ларингіт — запалення слизової оболонки гортані.
Ларингоспазм — нападоподібний судомний спазм м’язів гортані, що призводить до повного закриття голосової щілини.
Лейкози — термін, який об’єднує численні пухлини кровотворної системи, що виникають із кровотворних клітин і уражають кістковий мозок.
Лишай — збірне позначення різноманітних захворювань шкіри залежно від їхньої етіології (причини); характеризуються висипанням плям, що лупляться, або папул.
Лімфаденіт — запалення лімфатичних вузлів. Звичайно є ускладненням якого-небудь первинного запального процесу.
Лімфогранулематоз — злоякісне новоутворення з первинною локалізацією у лімфоїдній тканині.
Лейкопенія — знижений вміст лейкоцитів в одиниці об’єму крові.
Лейшманіоз— захворювання, збудником якого є лейшманії — одноклітинні джгутикові паразити.
Люмбаго — сильний біль, який раптово виникає у попереку при захворюванні нервів і м’язів.
Лямбліоз — широко розповсюджене захворювання людини, збудниками якого є лямблії кишкові (найпростіші). Проявляється у вигляді розладів кишечнику або може мати безсимптомне иосійство.
М
Малярія (болотна лихоманка)- гостре протозойне захворювання людини й тварин, збудник якого передається комарами роду Анофелес і розвивається У крові. Характеризується переважно ураженням ретикулоендотеліальної системи, еритроцитів і проявляється гарячковими станами, анемією, гепатоспленомегалією.
Мастит — запалення грудної залози.
Менінгіт — гостре інфекційне захворювання, що характеризується запаленням м’яких оболонок головного мозку й симптомами інтоксикації.
Міастенія — слабкість м’язів.
Мігрень — особливий вид головного болю.
Мікоплазмоз (уреаплазмоз)— захворювання, збудником якого є група мікроорганізмів сімейства мікоплазм і уреаплазм, які входять до складу нормальної мікрофлори, але за певних умов проявляють патогенні властивості.
Міокардіодистрофія — порушення структури клітин міокарда внаслідок біохімічних розладів.
Мутагенність — побічна дія лікарського засобу, яка призводить до генетичних порушень.
Н
Набряки — надлишкове нагромадження рідини в тканинах організму,
підшкірній клітковині. Набряк не є самостійним захворюванням, це симптом захворювань серця, ускладнених серцевою недостатністю, захворювань нирок* може спостерігатися при цирозі печінки, голодуванні, при патології вагітності.
Набряк Квінке— алергійна реакція середнього ступеня тяжкості у вигляді набряку гортані та задишки.
Набряк легень— напад тяжкої ядухи на тлі гострої лівошлуночкової недостатності серця з виділенням у альвеоли серозної рідини та ціноутворенням (альвеолярний набряк).
Наркоманія — залежність людини від речовин, що впливають на його психіку.
Невралгія — синдром, який характеризується інтенсивним болем за ходом чутливого або змішаного нерва.
Неврит — ізольоване ураження окремих нервових стовбурів.
Недостатність кровообігу -гостре чи хронічнії нездатність системи кровообігу поставляти органам та і мнниш к|ии у кількості, яка необхідна для їх нормального фушкціонування як у спокої, так і при напруженні.
Нефрит - запальна хвороба нирок.
Нефроз - запальні або дистрофічні захворювання нирок, а також їх токсичне уражання.
Нефротоксичніегь — побічна дія лікарського препарату, що спричинює ураження нирок.
О
Ожиріння— захворювання, що характеризується надлишковим відкладенням жиру в підшкірній клітковині та інших тканинах організму, а також перевищенням нормальної (ідеальної) маси тіла людини на 20 % і вище.
Ортостатичиий колапс— різке зниження артеріального тиску в разі зміни положення тіла пацієнта з горизонтального на вертикальне.
Остеомієліт — інфекційний запальний процес у кістковому мозку.
Остеохондроз — дегенеративно-дистрофічне захворювання хребта, у першу чергу міжхребцевих дисків, що супроводжується їхньою деформацією, зменшенням висоти, розшаруванням.
Отит — запалення вуха.
Ототоксичиість — побічна дія лікарського засобу, що пригнічує слух.
П
Панкреатит — гостре чи хронічне запальне захворювання підшлункової залози.
Паралічі й парези— це ослаблення або повне випадання рухової функції внаслідок ураження нервової системи.
Педикульоз — паразитування на людині дрібних кровосисних комах — вошей.
Перелом — порушення цілості кістки, що супроводжується її деформацією і зсувом, порушенням функції кінцівки.
Перитоніт — запалення очеревини.
Печія— основний симптом підвищеної секреції шлункового соку.
Пієлонефрит — неспецефічний запальний процес з переважним ураженням проміжної тканини нирок та її чашково-мискової системи.
Піодермії — група гострих і хронічних, поверхневих і глибоких запальних захворювань шкіри, спричинених гноєтворними бактеріями.
Плеврит — запалення плеври.
Плоскі (юнацькі) бородавки— дрібні (0,5- 3 мм) округлі вузлики тілесного або жовтуватого кольору із гладкою плоскою поверхнею, які трохи виступають над шкірою.
Пневмонія захворювання- що супроводжується розвитком запального процесу в легеневій тканині з переважним ураженням респіраторних відділів легень (альвеол).
Подагра - хронічне захворювання, що виникає внаслідок порушення пуринового обміну і супроводжується відкладанням сечокислого натрію в різних органах й тканинах. Це призводить до порушення їхніх функцій; найчастіше уражуються суглоби і нирки.
Правець— інфекційне захворювання, характеризується токсичним ураженням центральної нервової системи, що спричинює судомне скорочення м’язів усього тіла тонічного й клонічного характеру.
Пролежні— некроз (омертвіння) шкірних покривів, зумовлений компресією тканин з порушеною трофікою. Найчастіше виникають при тривалому лежанні.
Психоз — тяжке захворювання ЦНС, основними проявами якого є марення та галюцинації.
Псоріаз (син. лускатий лишай) — один з найпоширеніших дерматозів, відомий ще із часів Гіппократа, але дотепер причини його точно не встановлені. Це хронічне незаразне ураження шкіри, нігтів і суглобів.
Рахіт — захворювання, що розвивається внаслідок гіповітамінозу вітаміну Б з розладами фосфорно-кальцієвого обміну, що призводить до функціонального порушення ЦНС, вегетативної нервової системи, змін у кістково-суглобовій і м’язовій системах.
Ревматизм (хвороба Соколовського—Буйо)— загальне інфекційно-алергійне захворювання, що супроводжується запальним ураженням сполучної тканини. Переважно локалізується в серцево-судинній системі та суглобах.
Риніт (нежить)— неспецифічне запальне захворювання слизової оболонки носа. Часто в побуті захворювання визначається як «застуда».
С
Сальмонельоз — гостра кишкова інфекційна хвороба, спричинена групою сальмонел, характеризується різноманітними клінічними проявами — від безсимптомного носійства до тяжких септичних форм. Частіше перебігає з переважним ураженням органів травлення (гастроентерит, коліт).
Сепсис (зараження крові)— хвороба, що характеризується прогресуючим поширенням мікроорганізмів у крові та організмі.
Септицемія — форма сепсису.
Сибірка (карбункул злоякісний)— гостра бактеріальна зоонозна інфекція, що характеризується інтоксикацією, розвитком серозно-геморагічного запалення шкіри, лімфатичних вузлів і внутрішніх органів. Перебігає у вигляді шкірної форми з утворенням специфічного карбункула чи септичної форми.
Синусит — запалення слизової оболонки при носових пазух.
Сифіліс — інфекційне захворювання, що передається статевим шляхом, спричинюється блідою трепонемою (спірохетою). Сифіліс схильний до хронічного й рецидивуючого перебігу, вражає всі органи й системи.
Скарлатина — гостре інфекційне захворювання, що характеризується симптомами загальної інтоксикації, ангіною й висипаннями на шкірі.
Стенокардія (грудна жаба)— одна з форм ІХС (ішемічної хвороби серця). Основний прояв стенокардії — напади стискаючого болю або болю, що давить за грудниною («жаба душить»); біль може поширюватися на ліву руку, ліве плече, лопатку, нижню щелепу, навіть зуби. Іноді біль супроводжується відчуттям страху, що змушує хворих застигати в нерухомій позі.
Стоматит — запалення слизової оболонки рота.
Т
Тератогенність — побічна дія лікарського засобу, що спричинює аномалії розвитку внутрішніх органів і систем плода.
Тонзиліт — запалення піднебінних мигдаликів.
Трахеїт — гостра запальна реакція слизової облонки трахеї внаслідок вірусних, бактеріальних або змішаних інфекцій.
Холера — гостра кишкова антропонозна інфекція, яку спричинює холерний вібріон і яка характеризується розвитком гастроентериту. Це супроводжується зневодненням організму, порушенням електролітного й кислотно- лужного балансу. Належить до групи небезпечних інфекцій.
Холецистит — запалення жовчного міхура (органа, призначеного для депонування жовчі, яка разом з іншими травними ферментами (шлунковий сік, ферменти тонкої кишки й підшлункової залози) бере активну участь у процесі переробки й переварювання їжі).
Ц
Цинга — порушення проникності судин унаслідок дефіциту вітаміну С, що супроводжується кровоточивістю.
Цироз печінки — хронічне прогресивне дифузне ураження печінки, що супроводжується ушкодженням і загибеллю гепатоцитів, надмірним розвитком сполучної тканини та утворенням на місці часточок структурно аномальних вузлів регенерації. Внаслідок цього відбуваються груба перебудова архітектоніки й порушення функції печінки.
Цистит — запальне захворювання сечового міхура.
Цукровий діабет — хронічне ендокринне захворювання, що характеризується порушенням усіх видів обміну речовин і насамперед вуглеводного. Для цукрового діабету характерна наявність хронічної гіперглікемії (підвищення рівня глюкози в крові) й глюкозурії (наявність глюкози в сечі), зумовлених інсуліновою недостатністю.
Ч
Черевний тиф— гостра інфекційна хвороба із групи кишкових інфекцій, характеризується бактеріемією (наявністю збудника в крові), ураженням лімфатичного апарату тонкої кишки. Проявляється лихоманкою, інтоксикацією і ураженням ряду систем організму.
Чума — гостра природно-осередкова, схильна до ендемічного поширення трансмісивна інфекція, що проявляється лихоманкою, тяжкою загальною інтоксикацією і геморагічно-некротичним запаленням у лімфатичних вузлах, легенях та інших органах. Належить до групи особливо небезпечних карантинних інфекцій.
Ш
Шигельоз — кишкове інфекційне захворювання, збудниками якого є шигели.
Шизофренія — хронічний прогресуючий психоз.
Шок— тяжкий стан, який супроводжується вираженими порушеннями функцій життєво важливих органів, у першу чергу кровообігу та дихання.