Законодавчі акти повинні долати негативні наслідки державної політики щодо релігії і церкви. Вони також забезпечують гарантування сприятливих умов для розвитку суспільної моралі і гуманізму, громадської злагоди і співробітництва людей незалежно від їх світогляду чи віровизнання. Законодавчі акти чітко визначають місце державної політики і церкви у суспільстві. А також прописуються відносини між релігійними організаціями, що є доброю передумовою відсутності міжрелігійних суперечок. Зокрема Стаття 37 Конституції України забороняє "утворення і діяльність політичних партій та громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на… розвалювання… релігійної ворожнечі". Релігійна ворожнеча — це відносини та дії, виповнені неприязню, недоброзичливістю, ненавистю, злобою стосовно до релігій, віруючих та релігійних організацій. Досить близькою за змістом до релігійної ворожнечі є релігійна нетерпимість, яка виявляється в недопустимості існування невіруючих чи віруючих інших конфесій, в непримиримості до них, у нестерпності до релігії взагалі. Таким чином ми бачимо встановлені законодавчі акти намагаються забезпечувати міжрелігійну злагоду.
8. Розкрийте зміст категорій «свобода совісті», «свобода релігії», «свобода віросповіданняСвобода - це важливе філософське поняття, яке характеризує корінні особливості людського буття; це значить, що поза свободою людина вже не може вести повноцінної життєдіяльності. В філософському розумінні свобода постає як відсутність будь-яких перешкод для дій людини. Але оскільки в реальному людському житті таке просто неможливо, то свобода передбачає:1) усвідомлення необхідності та діяльність особи, що узгоджена із необхідністю;2) наявність можливості робити вибір відносно змісту та напряму своїх дій;3) врешті, при наявності двох означених умов – мати можливість змінювати наявну необхідність на іншу, таку, що відкриває перспективи розширення свободи.совість - це здатність особи здійснювати моральний самоконтроль і самооцінку, нести відповідальність за свої погляди і вчинки перед іншими людьми та суспільством. Вона охоплює самосвідомість і самопереживання людини, без яких немислима її життєдіяльність. СВОБОДА СОВІСТІ- одна з фундаментальних, загальнолюдських цінностей, важлива філософська, правова категорія. У філософському аспекті СС - особлива якісна визначеність людського буття, яка відображає внутрішню здатність суверенного суб'єкта до вільного, не детермінованого зовнішніми силовими чинниками, а лише за велінням власної совісті самовизначення в духовній сфері. Історично поняття СС конституювалося як категорія права тісно пов’язане із становленням, розвитком суспільства, держави та їхнім ставленням до світоглядних орієнтацій людей і передусім релігії. В релігієзнавстві СС розглядається як право, що гарантує недоторканість совісті людини в питаннях її ставлення до релігії, тобто право особистості на свободу мати, приймати, змінювати релігійні вірування за власним вибором або ж дотримуватися нерелігійних переконань, вільно поширювати свої релігійні чи арелігійні погляди та переконання.
Свобода віросповідання – законодавче гарантоване право особистості вільно, без зовнішнього примусу обирати, сповідувати будь-яку релігію, вільно змінювати свої релігійні уподобання, задовольняти свої релігійні потреби, здійснювати інші культові дії відповідно до своєї релігійної орієнтації. Вона передбачає рівність віруючих усіх конфесій перед законом, відсутність дискримінації за релігійним принципом.
Свобода релігії —- незалежне функціонування релігійних течій, рухів та їхніх інституцій, а також правові, суспільно-політичні, економічні можливості та гарантії для вільного релігійного самовизначення й самореалізації особистості.Свобода релігії — це передусім свобода вибору певної релігії, свобода віросповідання, відправлення релігійного культу. Вона охоплює правові, соціально-економічні, суспільно-політичні можливості, гарантії вільного релігійного самовизначення особи й вільного функціонування релігійних організацій та їх інститутів.