ТА ЕПІДЕМІЧНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ НАСЕЛЕННЯ
Стаття 9. Гігієнічна регламентація і державна реєстрація
небезпечних факторів
Гігієнічній регламентації підлягає будь-який небезпечний
фактор фізичної, хімічної, біологічної природи, присутній у
середовищі життєдіяльності людини. Вона здійснюється з метою
обмеження інтенсивності або тривалості дії таких факторів шляхом
встановлення критеріїв їх допустимого впливу на здоров'я людини.
Гігієнічна регламентація небезпечних факторів забезпечується
центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я
згідно з положенням, що затверджується Кабінетом Міністрів
України. Перелік установ та організацій, які проводять роботи з
гігієнічної регламентації небезпечних факторів, визначається
центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я за
погодженням з центральним органом виконавчої влади з питань
стандартизації, метрології та сертифікації.
Державна реєстрація передбачає створення та ведення єдиного
Державного реєстру небезпечних факторів, в якому наводяться назви
небезпечних хімічних речовин та біологічних чинників, дані про їх
призначення, властивості, методи індикації, біологічну дію,
ступінь небезпеки для здоров'я людини, характер поведінки у
навколишньому середовищі, виробництво, гігієнічні регламенти
застосування тощо. Державна реєстрація небезпечного фактора може
бути здійснена лише за наявності встановлених для нього
гігієнічних регламентів.
Використання в народному господарстві та побуті будь-якого
небезпечного фактора хімічної та біологічної природи допускається
лише за наявності сертифіката, що засвідчує його державну
реєстрацію.
Державна реєстрація небезпечних факторів здійснюється в
порядку, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Стаття 10. Державна санітарно-епідеміологічна експертиза
Державна санітарно-епідеміологічна експертиза полягає у
комплексному вивченні документів (проектів, технологічних
регламентів, інвестиційних програм тощо), а також діючих об'єктів
та пов'язаних з ними небезпечних факторів на відповідність вимогам
санітарних норм.
Державна санітарно-епідеміологічна експертиза передбачає:
визначення безпеки господарської та іншої діяльності, умов
праці, навчання, виховання, побуту, що прямо чи побічно негативно
впливають або можуть вплинути на здоров'я населення;
встановлення відповідності об'єктів експертизи вимогам
санітарних норм;
оцінку повноти та обгрунтованості санітарних і
протиепідемічних (профілактичних) заходів;
Оцінку можливого негативного впливу небезпечних факторів,
Пов'язаних з діяльністю об'єктів експертизи, визначення ступеня
створюваного ними ризику для здоров'я населення.
Стаття 11. Об'єкти державної санітарно-епідеміологічної
Експертизи
Державній санітарно-епідеміологічній експертизі підлягають:
Продукція, напівфабрикати, речовини, матеріали та небезпечні
фактори, використання, передача або збут яких може завдати шкоди здоров'ю людей;
Стаття 12. Проведення державної санітарно-епідеміологічної
Експертизи
Державна санітарно-епідеміологічна експертиза проводиться
установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної
служби, а в особливо складних випадках - комісіями, що утворюються
головним державним санітарним лікарем.
До проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи
можуть залучатися за їх згодою фахівці наукових,
проектно-конструкторських, інших установ та організацій незалежно
від їх підпорядкування, представники громадськості, експерти
міжнародних організацій.
Рішення про необхідність і періодичність проведення державної
санітарно-епідеміологічної експертизи діючих об'єктів приймається
відповідними посадовими особами державної
санітарно-епідеміологічної служби.
Перелік установ, організацій, лабораторій, що можуть
залучатися до проведення державної санітарно-епідеміологічної
експертизи, встановлюється головним державним санітарним лікарем
України.
Висновок щодо результатів державної
санітарно-епідеміологічної експертизи затверджується відповідним
головним державним санітарним лікарем.
Порядок проведення державної санітарно-епідеміологічної
експертизи регулюється законодавством України.
Стаття 13. Ліцензування господарської діяльності, пов'язаної
з потенційною небезпекою для здоров'я людей
Види господарської діяльності, пов'язані з потенційною
небезпекою для здоров'я людей, підлягають ліцензуванню у випадках,
встановлених законом.
До ліцензійних умов щодо видів господарської діяльності,
провадження яких пов'язане з потенційною небезпекою для здоров'я
людей, обов'язково включаються вимоги щодо забезпечення
санітарного та епідемічного благополуччя населення.
Стаття 14. Вимоги безпеки для здоров'я і життя населення у
державних стандартах та інших нормативно-технічних
документах
Нагляд за дотриманням вимог санітарних норм у стандартах та
інших нормативно-технічних документах, відповідністю продукції
вимогам безпеки для здоров'я і життя населення здійснюють виключно органи, установи і заклади державної санітарно-епідеміологічної служби.
Головний державний санітарний лікар України погоджує методи
контролю і випробувань продукції щодо її безпеки для здоров'я і
життя населення, інструкції (правила) використання продукції
підвищеної небезпеки.
Перелік установ, організацій та закладів, уповноважених
проводити випробування продукції на відповідність вимогам безпеки
для здоров'я і життя населення, погоджується головним державним
санітарним лікарем України.
Стаття 22. Вимоги до жилих та виробничих приміщень,
територій, засобів виробництва і технологій
Органи виконавчої влади, місцевого самоврядування,
підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані
утримувати надані в користування чи належні їм на праві власності
жилі, виробничі, побутові та інші приміщення відповідно до вимог
санітарних норм.
У процесі експлуатації виробничих, побутових та інших
приміщень, споруд, обладнання, устаткування, транспортних засобів,
використання технологій їх власник зобов'язаний створити безпечні
і здорові умови праці та відпочинку, що відповідають вимогам
санітарних норм, здійснювати заходи, спрямовані на запобігання
захворюванням, отруєнням, травмам, забрудненню навколишнього
середовища.
Поиск по сайту:
|