Державний санітарно-епідеміологічний нагляд - це діяльність
органів, установ та закладів державної санітарно-епідеміологічної
служби по контролю за дотриманням юридичними та фізичними особами санітарного законодавства з метою попередження, виявлення, зменшення або усунення шкідливого впливу небезпечних факторів на здоров'я людей та по застосуванню заходів правового характеру щодо порушників.
Основними завданнями цієї діяльності є:
нагляд за організацією і проведенням органами виконавчої
влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами,
організаціями та громадянами санітарних і протиепідемічних
заходів;
нагляд за реалізацією державної політики з питань
профілактики захворювань населення, участь у розробці та контроль
за виконанням програм, що стосуються запобігання шкідливому впливу факторів навколишнього середовища на здоров'я населення;
нагляд за дотриманням санітарного законодавства;
проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи,
гігієнічної регламентації небезпечних факторів і видача дозволів
на їх використання.
Державний санітарно-епідеміологічний нагляд здійснюється
відповідно до Положення про державний санітарно-епідеміологічний
нагляд в Україні вибірковими перевірками дотримання санітарного
законодавства за планами органів, установ та закладів державної
санітарно-епідеміологічної служби, а також позапланово залежно від
санітарної, епідемічної ситуації та за заявами громадян.
Результати перевірки оформлюються актом, форма і порядок
складання якого визначаються головним державним санітарним лікарем України.
Стаття 40. Повноваження головного державного
санітарного лікаря України
Головний державний санітарний лікар України:
а) затверджує державні санітарні норми, регламенти
використання небезпечних факторів, гранично допустимі
концентрації, максимальні межі залишків у харчових продуктах та
орієнтовно безпечні рівні хімічних і біологічних чинників у
предметах та виробах, у воді, повітрі, ґрунті, а також встановлює
норми радіаційної безпеки та допустимі рівні впливу на людину
інших фізичних факторів;
б) визначає вимоги щодо комплексу заходів санітарної охорони
державних кордонів України, контролює і координує діяльність
органів виконавчої влади, місцевого самоврядування з цих питань;
в) вносить на затвердження відповідно до чинного
законодавства проекти законодавчих актів з питань забезпечення
санітарного та епідемічного благополуччя населення;
г) затверджує разом з центральним органом виконавчої влади в
галузі економіки та центральним органом виконавчої влади з питань
фінансів методики визначення ступенів ризику для здоров'я
населення, що створюються небезпечними факторами;
д) дає обов'язкові для розгляду висновки щодо проектів
міждержавних, державних цільових і галузевих програм з питань
забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення,
профілактики захворювань та контролює їх виконання;
е) видає розпорядчі документи щодо організації та здійснення
державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні;
є) визначає порядок ведення державного обліку інфекційних і
професійних захворювань, отруєнь;
ж) погоджує основні напрями фундаментальних і прикладних
досліджень у галузі гігієни та епідеміології;
з) погоджує проекти норм проектування, стандартів і технічних
умов, розміщення продуктивних сил та інші проекти, що можуть
частині розслідування групових інфекційних захворювань, отруєнь,
радіаційних аварій) та "л" частини першої цієї статті.
Головний державний санітарний лікар адміністративної
території координує діяльність всіх розташованих на ній установ,
закладів та підрозділів державної санітарно-епідеміологічної
служби незалежно від їх підпорядкування.
У випадках погіршення санітарної або епідемічної ситуації в
місцях дислокації об'єктів центрального органу виконавчої влади з
питань оборони, центрального органу виконавчої влади з питань
внутрішніх справ, центрального органу виконавчої влади у справах
охорони державного кордону, центрального органу виконавчої влади з
питань виконання покарань, Державного управління справами, Служби безпеки України, а також об'єктів з особливим режимом роботи повноваження головного державного санітарного лікаря, його заступників та інших посадових осіб (лікарів) державної
санітарно-епідеміологічної служби відповідної адміністративної
території, передбачені пунктами "в", "г", "и", "і", "ї", "й", "к"
частини першої цієї статті, поширюються на зазначені об'єкти.
Названі посадові особи державної санітарно-епідеміологічної служби
адміністративної території мають право застосовувати на цих
об'єктах і територіях заходи щодо припинення порушення санітарного
законодавства, передбачені пунктами "а", "б", "в", "г", "е" статті