Частина 1 Поняття та сутність інституту адвокатури.
Предметом курсу "Адвокатура України" - є вивчення закономірностей організації адвокатури, шляхів демократизації її діяльності, правового статусу адвокатури в системі органів української держави. Така спрямованість рсу створює можливість поряд із заі а дьпопа\новими та п.с ціальними науковими методами широко вик-.іригтовуваї и сучасну методологію пізнання та вдосконаленті соціально-правової діяльності, яка дас аміну визначити і а оііін-і- ти систему адвокатури в єдності та взасмозум-. --в,ачск- і і слсментін, які її утворюють. У нас.'; ІДОК цього курс НабуїВВ статусу комплексної теоретико-практичної та іі[И!/гіди->ї дисципліни, яка внвчас у рамках еднної сів теми юрпдич иої підготовки самостійну, недостатньо розрооленч і а чузі суспільних знань, що стосується діяльності органів адвокатури .
Авторами розглянуті поняття, сутність інституту адво катури, її історичний розвиток, основні принципи організації та діяльності адвокатури, особливості організації адвокатської ді ял ьності в Україні, а також особливості роботи адвоката під час участі у кримінальних, цивільних справах, справах про господарські спори, а також v справах адміністративного судочинства. Особливу >ваіу приділено міжнародним стандартам діяльності адвока т; рп.
Шеля кожного розділу, д.чя зручності студентів, які вивчають предмет "Адвокатура України", пропонуються за 11 та п ня і завдання для самоконтролю. Навчальний посібник містить список рекомендованої літератури. Крім тої о, \ додатках наведено перелік законодавчих актів, якими керується у своїй діяльності адвокат.
Автори висловлюють подяку рецензентам доктору юридичних наук-, професору О.І, Хари гонові й, кандн.чз'і у юридичних наук-, професору М.В. Ковалю, кандичагу юридичних наук, доценту О.М. Моісссиу та кандидату юридичних наук В. І. Марі сову ~ за їхн ю конетру іп пану д< що міі- -. в підготовці навчального посібника. Лг.горськип коле». : ,іь буде також вдячний усім читачам з,і зауваження щодо н.ш чального иосібник'а, які будуті. ретельно вивчені та вра'-.-> вані під час подальшої роботи над ного в до, ми-.і іенням
на Заході. Переважна більшість фахівців підтримує позицію, яку влучно й образно висловив Е. ГТікар: "Як магнітна стрілка компаса вказує на північ, так і адвокат повинен перш за все захищати"1. Тож адвокат повинен керуватися насамперед інтересами клієнта. Однак при цьому є багато обмежень, які зобов'язують адвоката дотримуватися певної поведінки. М.Ю. Барщевський при цьому виокремлює основні її складові: чесність, компетентність і добросовісність5.
Розуміння сутності адвокатури в наш час набуло зовсім нового забарвлення. Зокрема, якщо в радянські часи, не без впливу комуністичної тоталітарної державної ідеології, в суспільстві поширеним було ставлення до адвокатів як до людей, які захищають злочинців і зрадників Батьківщини, то тепер таке "розуміння" сутності адвокатури змінилося на інше: адвокат — це ділок, який за шалені гроші обслуговує багатіїв, кримінальні структури та захищає служ- бовців-злодіїв від справедливої кари. У такій ситуації потрібно шукати наукове, юридично обґрунтоване визначення, забезпечуючи практичне застосування його положень.
Вважаємо дуже слушною думку Є.В. Васьковського, який ще у 1893 р. писав про сутність адвокатури: "На перших ступенях юридичного розвитку людського суспільства, коли правові норми є настільки простими і нескладними, що доступні для розуміння всіх і кожного, позивач має можливість вести справи особисто, не звертаючись до сторонньої допомоги. Але з розвитком культури життєві відносини стають усе більш різноманітними та заплутаними, а разом з тим ускладнюються і відповідні юридичні норми. Знання та застосовування їх стає складнішим для більшості громадян; позивач, не маючи спеціальної підготовки, вже неспроможний сам вести справи, йому необхідна допомога людини, яка добре ознайомлена з нормами матеріального права та формами процесу; виникає потреба в особливій групі осіб, які б спеціально займалися вивченням законів і могли б надавати юридичну підтримку або